На Львівщині вшанували пам'ять Євгена Петрушевича

03.06.2019

На полі почесних поховань №76 Личаківського кладовища сьогодні, 3 червня, керівництво області, громадськість, духовенство взяли участь в урочистостях з нагоди відзначення 156-річчя від дня народження Президента Української Національної Ради ЗУНР Євгена Петрушевича.

Голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин та всі присутні під музичний супровід хору поклали квіти та запалили лампадки пам’яті біля каплиці, де похований Євген Петрушевич.

Опісля священнослужителі провели чин панахиди.

Довідково:

Євген  Петрушевич – президент Української Національної Ради ЗУНР та диктатор ЗУНР народився 3 червня 1863 р. у містечку Буськ на Львівщині. Людина, яку чимало українських політиків у 1919 році хотіли бачити президентом УНР.

Здобув ступінь доктора права в Львівському університеті. Очолював боротьбу проти москвофільства, активний член Української національно-демократичної партії. Сучасники високо цінували його діяльність в австрійському парламенті.

У лютому 1918-го очолив галицьку делегацію на мирних переговорах у Бресті. Після проголошення ЗУНР обраний президентом, а з червня 1919-го – диктатором (поєднував обов’язки президента і голови уряду).

В еміграції продовжив боротьбу за відновлення незалежності ЗУНР, очолював уряд в екзилі. Після 1923-го, коли західноукраїнські землі відійшли до Польщі, розпустив уряд і переїхав до Берліну.

У період «українізації» на підрадянській Україні повірив у можливість зміни національної політики радянського уряду. Однак ця ілюзія була швидко розвіяна масовими репресіями та терором органів ДПУ-НКВД 1930-х роках.

Євген Петрушевич жив бідно, тож матеріально його підтримував гетьман Павло Скоропадський. До останнього співпрацював з Українським національним об’єднанням, іншими емігрантськими організаціями. Засудив Німеччину за напад на Польщу.

Соратники характеризували його як типового максималіста і безкомпромісного політика. «Євген Петрушевич виявляв велику енергію у найважливіші хвилини наших визвольних змагань. Поміж послами належав до діячів гострішого тону», – писав Кость Левицький у спогадах.

Помер у Берліні 29 серпня 1940-го. У 2002-му його прах перевезено до Львова та перепоховано на Личаківському цвинтарі.