У четвер, 29 жовтня, у Львівському Фотомузеї відбувся вечір спогадів «У пошуках Лишеги», присвячений українському поетові, драматургу та перекладачеві Олегу Лишезі. Учасники заходу згадали митця, його творчий доробок і внесок в українську літературу.
Подія розпочалась з перегляду фрагментів фільму про Олега Лишегу.
«Олегова поезія наближає нас до сутності речей. Він умів бачити особливе у звичайних, буденних речах. Зверніть увагу, що Олег часто ходив босоніж, щоб відчувати землю, бути ближче до неї. Його заслуга в тому, що він не лише зачаровував своїх друзів, а й наближав їх до чогось важливого, допомагав глибше осмислювати життя і творчість», – зазначив модератор зустрічі Василь Габор.
Під час зустрічі друзі, приятелі та знайомі поета поділилися спогадами про нього та представили власні погляди на його творчість і особистість.
«Лишегу неможливо піймати. Він був абсолютно невловимим. Лишега і Чубай – це була якась особлива пара, вони випадково зустрілися, і між ними виникло дуже цікаве товариство. Олег усе життя був дитям природи – він жив у ній і сам був її частиною. Він був трохи бурлакою, але завжди залишався чесним і справедливим. Ніколи не обманював, не прикидався кимось іншим, а просто жив так, як жив. Я стільки бігала за ним, намагалася зібрати спогади, але він сам про себе не писав. Про нього важко розповідати – треба бути дуже підготовленим, щоб осягнути його глибину», – розповіла присутнім Галина Чубай – дружина Грицька Чубая
Окрему увагу приділили осмисленню мистецького феномену поета, чия творчість посідає особливе місце в українській літературі. Український літературний критик і науковець Ігор Котик розповів про книжку спогадів про Олега Лишегу «Полум’я відігріє пам’ять», яку написав Тарас Пастух. Він відзначив різноманітність авторських поглядів і середовищ, представлених у виданні, завдяки яким постать поета розкривається в різних контекстах.
«Це досить солідне видання, у якому є спогади приблизно пів сотні авторів. Коли я вперше читав цю книжку, то був захоплений її текстами. Знаєте, у книжках спогадів часто трапляється так, що автори пишуть за принципом “або добре, або нічого”. Інколи повторюються ті самі історії, адже різні люди описують однакові події або наголошують на тих самих рисах людини, про яку згадують. Але ця книжка дуже різнопланова. У Ми бачимо дуже різні контексти, і все це добре доповнює загальну картину. Це дає змогу побачити Олега Лишегу в різних ситуаціях, очима різних людей, і немає цього одноманітного образу. Саме цим вона мені насамперед і сподобалася», – зазначив Ігор Котик.
Олег Лишега (1949–2014) – український поет, драматург, перекладач і скульптор. Народився в Тисмениці на Івано-Франківщині в родині вчителів. У 1968 році вступив на факультет іноземних мов Львівського університету, однак згодом його відрахували через участь у неофіційному літературному середовищі та публікацію в самвидавному альманасі «Скриня». Через заборону друкуватися його перша поетична збірка «Великий міст» вийшла лише 1989 року. Лишега також перекладав українською твори відомих англомовних авторів, зокрема Езри Паунда, Томаса Стернза Еліота та Джона Кітса.
Важливе місце у творчості Лишеги посідають збірка «Друже Лі Бо, брате Ду Фу», інтерес до китайської літератури та філософії, а також дерев’яна скульптура. У 1997–1998 роках він перебував у США за стипендією Фулбрайта. У 2000 році разом із Джеймсом Брасфілдом отримав нагороду американського ПЕН-клубу за англомовний переклад збірки The Selected Poems of Oleh Lysheha. Творчість Лишеги вирізняється самобутньою поетичною мовою та увагою до природи й мистецтва.
