У комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна універсальна наукова бібліотека» відбулася лекція історика та директора закладу Івана Сварника про видатного архітектора, педагога і громадського діяча Івана Левинського.
Під час лекції йшлося про життєвий шлях Левинського, його архітектурну, підприємницьку та педагогічну діяльність, а також внесок у формування архітектурного образу Львова.
«Як архітектор Іван Левинський дбав про те, аби творити тривкі, естетичні, комфортні та приязні до людини споруди. Він став одним із творців української сецесії, поєднавши європейські тенденції з українським народним мистецтвом», – зазначив Іван Сварник.
Іван Левинський народився 1851 року в Долині. Після навчання у Львівській технічній школі він започаткував власне будівельне бюро, а згодом разом із професором Юліаном Захарієвичем долучився до планової забудови Кастелівки.
Водночас Левинський розвивав виробництво будівельних матеріалів, кераміки, кахлевих печей та камінів. Його підприємницька діяльність стала важливою складовою розвитку будівельної галузі Львова.
Архітектурна спадщина Івана Левинського є невід’ємною частиною міського простору. Серед відомих споруд – Академічний дім, клініка Солецького, бурса «Народного дому», Музичний інститут імені Лисенка, монастир кармеліток босих, палац Семенських-Левицьких, залізничний двірець, житлові кам’яниці та численні вілли.
Особливістю творчості Левинського було поєднання європейських архітектурних тенденцій з українськими мистецькими традиціями. У його спорудах можна побачити рослинні орнаменти, кольорову кераміку, декоративні дерев’яні конструкції та геральдичні мотиви.
Важливою частиною діяльності архітектора була робота для українських установ. Він проєктував гімназії, шпиталі та Народні доми у містах Галичини.
Від 1901 року Левинський викладав у Львівській політехніці, а з 1909-го був професором. Він виховав покоління архітекторів, які продовжили його професійну справу.
Іван Левинський помер 4 липня 1919 року та похований на Личаківському цвинтарі. На його могилі викарбувано епітафію: «Різьбив душі людей силою характеру, молотом енергії і кров’ю серця».
