Сьогодні, 21 травня, відбулося засідання організаційного комітету з підготовки та проведення заходів із відзначення у 2026 році 100-річчя від дня народження Ірини Сеник — членкині ОУН, учасниці Української Гельсінської групи, багаторічної політичної ув’язненої радянських концтаборів, поетеси, громадської діячки та знаної діячки жіночого руху.
Засідання провели у змішаному форматі — офлайн та онлайн. Участь у ньому взяли представники обласної влади, громадських організацій, музейники, науковці, діячі культури та представники родини Ірини Сеник. Співголовами оргкомітету стали в.о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод, перший заступник начальника Львівської ОВА Андрій Годик, а серед його членів – депутати облради Ореслава Хомик, Святослав Шеремета, Тетяна Письменна та Петро Цеголко.
Під час зустрічі обговорили проєкт плану заходів до ювілейної дати. Серед основних подій — пам’ятний захід на Личаківському кладовищі 8 червня 2026 року – у день народження Ірини Сеник, тематичний круглий стіл, виставки творчої спадщини Ірини Сеник, виготовлення копій жіночих строїв за її ескізами, урочисте погашення поштової марки та широка інформаційна кампанія. Під час засідання члени оргкомітету наголошували, що відзначення 100-річчя Ірини Сеник має вийти далеко за межі формальних пам’ятних подій та стати масштабним культурним і просвітницьким проєктом для всієї Львівщини.
Під час зустрічі громадська діячка, донька політв’язнів Ігоря та Ірини Калинець, членкиня оркомітету Звенислава Калинець запропонувала організувати серію мистецьких заходів та театральних постановок за мотивами творчості й життя Ірини Сеник.
«Сьогодні львівські театри активно працюють із постатями видатних українців. Ірина Сеник також заслуговує на такі мистецькі проєкти — вистави, читання, музичні та літературні вечори. Усі пропозиції добрі, але ми маємо працювати з емоціями різних вікових груп, аби якнайбільше закарбувати пам’ять про наших дисидентів», — наголосила Звенислава Калинець.
Також вона запропонувала ініціювати не одиничний випуск, а започаткувати цілу серію поштових марок, яка мала б починатися з марки, присвяченої Ірині Сеник і стати особливо цінною для філателістів.
Окремо учасники засідання говорили про унікальну творчу спадщину Ірини Сеник — її знамениті вишиті мініатюри, які вона створювала навіть у засланні. Прозвучала ідея виготовлення сувенірних та подарункових речей за мотивами цих робіт для представлення Львівщини під час міжнародних зустрічей та офіційних делегацій. Серед запланованих заходів — також відтворення жіночих строїв за ескізами Ірини Сеник та їх подальше експонування у громадах і закладах культури області. Особливо емоційною стала дискусія щодо належного вшанування Ірини Сеник у Львові.
Почесна голова Львівського обласного товариства політичних в’язнів і репресованих, депутатка обласної ради Ореслава Хомик наголосила, що у місті досі немає вулиці, названої на її честь.
«Для мене це дуже болюче питання. Людина такого масштабу, яка віддала Україні 34 роки життя у таборах і засланні, досі не має своєї вулиці у Львові», — зазначила Ореслава Хомик.
Вона особисто знала Ірину Сеник, дружила з нею, має у власній колекції подаровані нею вишиті мініатюри та всі її книги.
Ірина Сеник народилася 8 червня 1926 року у Львові. Ще в юному віці вступила до ОУН, була зв’язковою Крайового проводу під псевдо «Леся». У 1945 році її заарештували органи НКВС. Спершу вона перебувала у тюрмі на Лонцького, а згодом була засуджена до 10 років ув’язнення. Покарання відбувала в Іркутській тюрмі та на засланні в Кемеровській області. Загалом у тюрмах, концтаборах і засланні Ірина Сеник провела 34 роки життя.
Після повернення в Україну у 1968 році Ірині Сеник заборонили проживати у Львові та області, тому вона працювала медсестрою в Івано-Франківську, долучалася до правозахисного руху, підтримувала українських політв’язнів та їхні родини. У 1979 році стала членкинею Української Гельсінської групи. У 1983 році, після чергового заслання, як «особливо небезпечна рецидивістка» вона отримала заборону проживати ближче ніж за 101 кілометр від Львова, тому оселилася у Бориславі разом із чоловіком — колишнім політв’язнем Василем Дейком.
Саме Борислав став її домом майже на три десятиліття. У 1998 році на з’їзді Світової федерації українських жіночих організацій у США Ірину Сеник визнали однією зі 100 героїнь світу. За життя вона була нагороджена орденом Княгині Ольги III ступеня та орденом «За мужність» I ступеня. Померла Ірина Сеник 25 жовтня 2009 року. Похована на полі почесних поховань №67 Личаківського кладовища у Львові.
Нагадаємо, у лютому 2026-го Львівська обласна рада проголосила 2026 рік Роком Ірини Сеник – до 100-річчя від її дня народження.
