У комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна універсальна наукова бібліотека» відбулася лекція історика, директора установи Івана Сварника про слід молдаван у Львові. Захід викликав жваву дискусію щодо історії Молдови, молдавської мови, румунського мовного ареалу, молдавської автономії в УРСР та Придністров’я.
Іван Сварник зазначив, що в історичній літературі існує певна плутанина між назвами «Молдова» та «Волощина». Молдова як самостійна держава виникла у 1359 році за Богдана. Її територія охоплювала межиріччя Дністра, Пруту й Бистриці, а столицями були Сучава та Ясси. Значна частина цих земель раніше входила до Галицько-Волинської держави, від якої Молдова успадкувала літературну мову та православну віру.
«Від ХVІ століття до молдавських справ активно долучалися українські козаки – від Байди, Підкови та Наливайка до Хмельницького, Мазепи й Орлика. Важливу роль у відносинах між державами відігравали також Порта та Річ Посполита. Свідченням цього стала страта у Львові молдавських політиків Стефана Томші, Івана Підкови та Янкула, яких поховали у львівських монастирях і храмах», – розповів Іван Сварник.
Попри значний потік мігрантів із Сучави та Ясс, молдавани не сформували у Львові окремої громади. Водночас між Молдавією та містом існували активні торговельні зв’язки. У XV–XVI століттях молдавські господарі неодноразово надавали львівським купцям привілеї на торгівлю, визначали маршрути караванів і митні умови.
Тісними були й культурно-релігійні контакти. Молдавські господарі підтримували православні храми Львова, зокрема Успенську та П’ятницьку церкви. Натомість вихідці з Молдови навчалися у школі Успенського братства, а книги братської друкарні поширювалися в Молдові, Мунтянах і Трансільванії.
За словами лектора, протягом століть українців і молдаван поєднували тісні взаємовигідні зв’язки у військово-політичній діяльності, а також у галузях торгівлі та культури.
