У ніч із 28 на 29 липня 2022 року російська армія вчинила один із найцинічніших воєнних злочинів: атакувала колонію в Оленівці, де утримувала українських Захисників «Азовсталі», котрі у травні здалися в полон під міжнародні гарантії.
Тоді загинули понад 50 українських військовополонених, ще близько 130 отримали поранення.
У четверті роковини трагедії у Львові вшанували пам’ять загиблих. Зранку в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулося поминальне богослужіння за українськими Захисниками, які загинули під час теракту в Оленівці, та всіма військовими, які не повернулися з російського полону.
Увечері пам’ятні заходи продовжилися реквіємом у Меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія Терору», де зібралися колишні військовополонені, захисники Маріуполя, військовослужбовці, рідні полонених, представники влади та громадськості.
Реквієм розпочався з короткої панахиди перед входом до музею. Під час заходу виступили колишні військовополонені з «Азовсталі», військовослужбовці, рідні полонених та громадські діячі. Пам’ять загиблих вшанували музичними творами, поезією.
Своїми спогадами про перебування в російському полоні та трагедію в Оленівці поділилася військова лікарка, майор медичної служби Державної прикордонної служби України, Еліна Медініна.
«Я пам’ятаю той день у полоні 2022 року. Ми почули вибухи, і першою думкою було: чи ми взагалі живі. Найважче було чути, як помирали хлопці, і розуміти, що нам, медикам, не дозволяли одразу надати їм допомогу. Лікувати в полоні не було чим: мотали замість пластиря скотчем. Це дуже важко для лікарів, коли знаєш, що потрібно зробити, аби врятувати людину, але просто не можеш, бо не маєш чим. Я не знаю їхніх позивних, але пам’ятаю їхні очі та обличчя», – пригадує вона.
Еліна Медініа наголосила, що Маріуполь та «Азовсталь» залишаються для неї незагоєною раною, доки всі українські захисники не повернуться додому. За її словами, зараз головний обов’язок суспільства — боротися за полонених та розказувати світові правду, аби ворог поніс найсуворіше покарання.
«росія не чує ні міжнародної спільноти, ні Женевських конвенцій. Саме тому ми повинні щодня голосно говорити про тортури, катування та воєнні злочини, щоб суспільство не забувало про наших військовополонених і цивільних», — наголосив представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у Львівській області, депутат Львівської обласної ради Тарас Подвірний.
Він зазначив, що Україна дотримується норм міжнародного гуманітарного права та Женевських конвенцій, тоді як росія систематично їх порушує. Також Тарас Подвірний повідомив, що наразі правозахисники зафіксували 695 видів тортур, які застосовують до українських військовополонених у нині верифікованих 186 місцях утримання українців на території рф та тимчасово окупованих територіях. Це — слідчі ізолятори, колонії, заклади закритого типу охорони здоровʼя й психіатричні лікарні. Він також повідомив, що понад дві тисячі українських військових незаконно перебувають під так званим «судом» у росї, а щонайменше 406 українських військових загинули в полоні. Посадовець наголосив, що публічні акції та постійне нагадування про військовополонених є надзвичайно важливими, адже мовчання та забуття лише грають на користь агресору.
На завершення реквієму учасники пройшли до бараку № 2, де запалили свічки та спільно помолилися за всіх військових і цивільних, які загинули в російських катівнях. Після цього перед музеєм із лампадок виклали слово Olenivka, а на площі перед пам’ятником Тарасові Шевченку запалили свічки біля портретів полеглих Захисників.
У заході також взяв участь керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк.
У ніч із 28 на 29 липня 2022 року росія здійснила один із наймасштабніших терактів проти українських військовополонених, атакувавши Волноваську виправну колонію в Оленівці, де утримували оборонців «Азовсталі».
За кілька днів до трагедії майже 200 військовослужбовців бригади НГУ «Азов» перевели до окремого барака на території колонії. У ніч вибуху будівля частково зруйнувалася та загорілася. Попри численні поранення військовополонених, окупаційна адміністрація не надала їм своєчасної медичної допомоги та розпочала евакуацію лише вранці. За свідченнями очевидців, частина тяжкопоранених померла через несвоєчасне надання допомоги. країна й міжнародна спільнота продовжують наполягати на повному та незалежному розслідуванні обставин теракту, встановленні винних і притягненні їх до відповідальності. Пам’ять про загиблих захисників щороку вшановують по всій Україні.
