Сьогодні, 15 вересня, у Львові відбувся круглий стіл, присвячений 100-річчю від дня народження української поетеси, правозахисниці, громадської діячки та дисидентки Ірини Сеник.
Захід під назвою «А я ще повернусь у Львів і буду в ньому вічно жити» провели в актовій залі Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України за участі представників влади, наукової, освітньої, культурної та громадської спільнот, депутатів обласної ради Ореслави Хомик та Соломії Риботицької.
Під час заходу представили виставку книг про Ірину Сеник, її авторських видань та вишитих мініатюр. Особливу увагу привернули роботи, які вона створювала під час ув’язнення. Вишивати Ірину Сеник навчила монахиня, а замість голки вона використовувала рибну кістку.
Також відбулося спеціальне погашення поштової марки, присвяченої 100-річчю від дня народження Ірини Сеник. Макети марки та конверта розробили департамент комунікацій та внутрішньої політики Львівської ОДА спільно з АТ «Укрпошта» та організаційним комітетом з підготовки і відзначення ювілею.
«Ірина Сеник пройшла через тюрми, табори й заслання, але не дозволила системі зламати ні її гідність, ні любов до України.
Її слово, її вишивка, її громадська діяльність — усе це було формою боротьби за свободу.
Вона сама стала символом свободи. Ірина Сеник – справді історична постать, про яку маємо знати і пам’ятати», — зазначив під час вітального слова керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк.
У межах круглого столу учасники говорили про різні сторінки життя та діяльності Ірини Сеник. Зокрема, правозахисник і член-засновник Української Гельсінської групи Мирослав Маринович виступив із доповіддю «Про ту, що проникла “у темряви тайну”», дослідниця її життя Галина Литвин — із доповіддю «Одержима свободою».
«Ірина Сеник належить до тієї когорти українців, які справді «зродилися великої години». Вона була посеред них за свого життя, вона посеред наших Героїв і сьогодні. Бо і тоді, і тепер, у час екзистенційної війни, усі наші Герої виконали основний пункт своєї присяги – пішли на пожертву заради рідного народу», – відзначив Мирослав Маринович.
Окремо учасники обговорили музейну спадщину, громадську діяльність, творчість та особисті спогади про Ірину Сеник.
Ірина Сеник народилася 8 червня 1926 року у Львові. У 1941 році стала членкинею Організації українських націоналістів, була зв’язковою Крайового проводу. У 1945 році її заарештувало НКВД. Після вироку вона провела 10 років в ув’язненні та 13 років на засланні. У 1973 році Ірину Сеник знову засудили за політичними переконаннями — загалом вона провела 34 роки в тюрмах, концтаборах і на засланні.
Після повернення в Україну Ірина Сеник продовжила правозахисну та громадську діяльність, була членкинею Української Гельсінської групи, засновницею Товариства української мови та Української Гельсінської спілки в Бориславі, очолювала Бориславське відділення Союзу українок. Вона також залишила по собі значну поетичну та мистецьку спадщину.
25 жовтня 2009 року Ірина Сеник відійшла у вічність. Похована на Личаківському кладовищі у Львові.
З нагоди 100-річчя від дня народження Ірини Сеник Львівська обласна рада проголосила 2026 рік Роком Ірини Сеник.
