Сьогодні, 1 жовтня, у День захисників і захисниць України, у Львові підняли Державний Прапор України, Прапор «Між небом і землею» та Прапор Надії. Церемонія відбулася на площі Андрія Парубія біля будівлі Львівської обласної ради та обласної військової адміністрації. Її присвятили українським воїнам, які вважаються зниклими безвісти або перебувають у російському полоні, а також їхнім родинам.
Прапор «Між небом і землею» — синьо-чорне полотнище, яке символізує віру в повернення зниклих безвісти захисників і захисниць. Синій колір — мирне небо і надія на добру звістку, чорний — випалена земля та біль невідомості.
Прапор Надії — біло-чорний. Білий символізує надію на визволення українських військовополонених та їхнє повернення додому, чорний — біль і страждання полону.
Право підняти Державний Прапор України та Прапор «Між небом і землею» надали Уляні Тиндик — доньці старшого розвідника 125-ї окремої важкої механізованої бригади з позивним «Махор». Її батько служив у бригаді від перших днів її створення, воював у Бахмуті та на Лиманському напрямку. З вересня 2025 року він вважається зниклим безвісти під час захисту України у Запорізькій області.
Державний Прапор України та Прапор Надії підняв Ігор Федусов, військовослужбовець, який брав участь в обороні Маріуполя. 12 квітня 2022 року він потрапив у російський полон і повернувся додому 5 лютого 2024 року.
До учасників церемонії звернулася представниця Об’єднання родин 125-ї ОВМБр напрямку Ольгівське–Полтавка Ірина Михайлишин, дружина безвісти зниклого військовослужбовця з позивним «Мадяр» та співзасновниця громадської організації «Пам’ятай про Україну» Ірина Новосядло.
«Синій — це небо, наша надія, що вони живі й повернуться додому. Чорний — це земля, поля бою, місця, куди ми досі не можемо дістатися. Вони сьогодні між небом і землею, а ми живемо між надією і невідомістю. Ми не вибирали цього шляху. Ми хотіли просто чекати вдома своїх чоловіків, своїх рідних. Але сьогодні в Україні 114 тисяч зниклих безвісти. За кожним із них — родина, яка чекає місяцями й роками. Тому для нас це не просто прапор. Це символ нашої надії та боротьби, який має нагадувати про тих, кого ми чекаємо і маємо повернути додому», — сказала Ірина Михайлишин.
Керуючий справами Львівської обласної ради Ярослав Гасяк наголосив, що ці прапори мають постійно нагадувати про тих, на кого сьогодні чекають удома.
«За кожним зниклим безвісти, за кожним військовополоненим — родина, яка щодня чекає. Наш обов’язок – бути поруч із цими людьми і не дозволити суспільству звикнути до слів “зниклий безвісти” чи “в полоні”. Ми маємо говорити про наших воїнів, шукати їх, боротися за їхнє повернення. І вірити разом із їхніми рідними», — зазначив Ярослав Гасяк.
В.о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод зазначив, що особливо символічно підняти ці прапори саме 1 жовтня — у День захисників і захисниць України.
«Сьогодні ми дякуємо всім, хто боронить Україну, згадуємо тих, хто віддав за неї життя, і маємо особливо голосно нагадати про тих, кого досі немає вдома. Про наших полонених і зниклих безвісти. Поки їхні родини чекають — ми не маємо права забувати. Україна повинна боротися за кожного свого воїна і повернути кожного додому», — наголосив Юрій Холод.
У церемонії також взяли участь представники обласної та міської влади, депутати, родини військовослужбовців, ветерани та діючі військові, представники громадського руху «Звільнити всіх», громадської організації «Пам’ятай про Україну» та громадськість. Захід розпочали хвилиною мовчання за полеглими захисниками і захисницями України.
