Щороку у другу неділю вересня в Україні відзначають День пам’яті українців — жертв примусового виселення із Закерзоння у 1944–1951 роках. Цьогоріч минає 82 роки від початку депортації українців із цієї території.
Сьогодні, 13 вересня, у Львові відбулося пам’ятне віче з цієї нагоди.
Біля пам’ятника депортованим українцям із Закерзоння у 1944–1951 роках, що розташований на перехресті вулиць Василя Стуса, Іларіона Свєнціцького та Снопківської, учасники заходу поклали квіти та лампадки.
До вшанування долучилися депутати Львівської обласної ради Петро Цеголко, Соломія Риботицька, Любомир Зубач, Тетяна Письменна, Святослав Шеремета та громадськість.
«Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв депортації – українців, які всупереч своїй волі були переселені. На пам’ятнику, що позаду мене, виписані населені пункти – далеко не всі – де жили українці, яких депортували та виселили. Ми повинні шанувати пам’ять загиблих, впорядковувати кладовища та місця поховань, щоб наші внуки, правнуки й праправнуки пам’ятали про них. Бо якщо ми забудемо про наших предків, то і про нас не пам’ятатимуть наші нащадки. Це наш святий обов’язок – зробити все, щоб пам’ять про українців жила», – звернувся до присутніх Святослав Шеремета.
Опісля відбувся чин екуменічної панахиди за жертвами депортацій.
Також Народний артист України Назарій Пилатюк виконав на скрипці «Мелодію» Мирослава Скорика. На завершення присутні виконали духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
«Сьогодні ми зібралися тут, біля нашого пам’ятника, для спільної молитви. Минуло 82 роки від початку депортації 1944 року, і тих, хто пережив ті події, залишаються одиниці. Ми маємо пам’ятати про життя українців на землях Закерзоння. Тому особливо важливо, що у Львові маємо це місце, збудоване на громадські пожертви, де можемо збиратися, молитися і вшановувати всіх депортованих», – сказав заступник голови товариств «Закерзоння» Олександр Волошинський.
Унаслідок депортацій майже 500 тисяч українців були примусово переселені з етнічних українських земель – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини.
9 вересня 1944 року в Любліні уклали угоду про переселення українського населення з території Польщі до УРСР та польського населення з території України до Польщі. Переселення українців у 1944–1951 роках супроводжувалося примусовим виселенням.
У 2025 році Верховна Рада України ухвалила закон, яким українців, примусово переселених у 1944–1951 роках з територій, що на той час входили до складу Польської Республіки, зараховано до осіб, депортованих за національною ознакою.
