У комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна універсальна наукова бібліотека» відбулася лекція історика, директора бібліотеки Івана Сварника про видатного львівського скульптора Леонарда Марконі, чиї роботи й досі прикрашають місто.
«Марконі не був нашим земляком у повному сенсі, але саме у Львові працював і творив більшу частину свого не надто довгого, натомість дуже плідного життя», – зазначив Іван Сварник.
Леонард Марконі народився 1835 року у Варшаві в родині митця-італійця Ферранте Марконі. Навчався в Академії святого Луки в Римі, працював у Варшаві, а 1874 року переїхав до Львова. Тут викладав рисунок і моделювання у Технічній академії (згодом Політехніці), а з 1877 року очолював кафедру до кінця життя. Серед його учнів – Антоній Попель, Петро Війтович, Петро Гарасимович та інші відомі митці.
У Львові Марконі реалізував себе як скульптор, педагог і підприємець. Він створював фасадні композиції, алегоричні скульптури, рельєфи, бюсти й маскарони. Серед найвідоміших робіт – оздоблення Львівської політехніки, Галицької ощадної каси, колишньої Дирекції залізниць, а також численні скульптури на львівських кам’яницях. Постать Гермеса-Меркурія на будівлі колишньої Дирекції залізниць була відновлена 2012 року.
Чимало творів скульптора не збереглися. Зокрема, були знищені скульптури Міського музею художнього промислу, алегоричні композиції Міщанського касина та окремі релігійні скульптури. Частково збереглася багатофігурна композиція на колишньому Палаці правосуддя, яка потребує реставрації.
Митець також розробив власну технологію виготовлення скульптур і рельєфів із гідрофобного вапна та портландцементу, заснував фабрику й займався видобутком галицького алебастру, який популяризував як «галицький мармур».
Леонард Марконі помер 1899 року від туберкульозу. Похований на Личаківському цвинтарі неподалік від свого зятя, скульптора Антонія Попеля.
