У комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека» у вівторок, 27 січня, відбулася зустріч із нащадком роду Шептицьких – Яном, графом Шептицьким, який прочитав лекцію про генеалогічне дерево свого роду.
У цьому приміщенні про свій рід Ян Шептицький розповідає не вперше. Цього разу він зробив акцент на історії будинку на вулиці Зеленій, 24, де нині розташована бібліотека, а також на родині Леона та Ядвіги Шептицьких, які жили тут до Другої світової війни.
Ян Шептицький – правнук рідного брата митрополита Андрея Шептицького Леона Шептицького, онук Леонового сина Яна Сильвестра. Кілька років тому він переїхав до Львова і нині живе у двох країнах – в Україні та Польщі.
Присутніх привітала депутатка Львівської обласної ради пані Ореслава Хомик.
«Коли я вперше піднімалася сходами бібліотеки, то відчувала хвилювання, адже раніше ними піднімалися Леон та Ядвіга Шептицькі, митрополит Андрей Шептицький та інші представники цього священного роду. Ми дуже дорожимо цим закладом, адже це єдина побутова споруда роду Шептицьких, яку не знищили різні окупаційні влади. Тому депутатський корпус спільно з управлінням комунального майна Львівської обласної ради має подбати про те, щоб відновити фасад, який нині перебуває у критичному стані», – зазначила Ореслава Хомик.
Ян граф Шептицький на початку своєї лекції наголосив, що щасливий знову приймати у цьому приміщенні гостей – через 80 років після того, як у минулому столітті будівлю покинули представники його роду. На початку розмови він продемонстрував зображення герба роду Шептицьких, яке отримав з архіву в Києві.
«Цей герб (сокира на голубому полі) не має історії, не має легенди, але ми точно знаємо, що він наш», – підкреслив гість.
Він також наголосив, що архів роду Шептицьких зберігався у родовому маєтку в Прилбичах, але все або згоріло, або було вивезено до Києва чи навіть далі – до москви. Нині достеменно не відомо, де перебуває архів роду.
Родовий герб Шептицьких, за словами Яна, розміщений на фронтоні Митрополичого палацу на території Собору Святого Юра. Це природно, адже собор збудовано за часів, коли Галицьку митрополію очолювали представники роду Шептицьких. Давніший герб роду Шептицьких, вважає Ян, може бути хіба що в Уневі.
Ще кілька цікавих фактів із розповіді Яна Шептицького:
- «Будинок на вулиці Зеленій, 24 Леон Шептицький придбав для своєї родини у 1922 році. Чому вибрали саме Львів? У Львові перебував митрополит Андрей Шептицький, відтак у родині дуже хотіли, щоб Андрей мав куди прийти і щоб у цьому домі могла збиратися вся родина».
- «Леона та Ядвігу Шептицьких було вбито російськими загарбниками 27 вересня 1939 року в Прилбичах. Ядвіга могла залишитися живою – кати не планували вбивати жінку. Але вона відмовилася залишити чоловіка, і їх обох розстріляли в саду. Тривалий час їхні могили на цвинтарі в Прилбичах залишалися безіменними, і лише в роки Незалежності тіла перепоховали у родинному склепі в Прилбичах. На той час син подружжя Ян Сильвестр перебував на каторзі біля Владивостока. Його дружина Зофія, яка залишилася сама з трьома дітьми, змогла зустрітися з чоловіком лише через 18 років».
- «У моєму польському помешканні на стіні завжди висів портрет митрополита Андрея Шептицького, і для мене він був моїм стрийком. Уже коли я почав приїздити в Україну, то довідався, якою величною постаттю він є».
Очільниця книгозбірні Оксана Кумецька розповіла коротку історію закладу, який відзначає сторіччя, а також поділилася планами облаштувати в саду Шептицьких, що росте біля бібліотеки – точніше, в тому куточку, який від цього саду сьогодні залишився, – затишний і доступний простір для відвідувачів. Такий, де можна буде спілкуватися, ділитися думками та змістовно проводити час.
Поділився планами й очільник управління майном Львівської обласної ради пан Андрій Білоус. Він наголосив, що у книгозбірні зберігається близько 400 тисяч книг – це дуже багато. Є цікаві видання, зокрема з педагогіки, підручники різних років, які необхідно зберегти. Але є й книги, що втратили свою цінність. Тому сьогодні разом із директоркою бібліотеки пані Оксаною Кумецькою та Яном, графом Шептицьким, обговорюють ідею, як трансформувати установу в щось більше, ніж бібліотека, щоб надати їй більшої публічності. Йдеться про простір, де могли б збиратися різні середовища і де, зокрема, можна було б ознайомитися з історією родини Шептицьких.
