У Львівському музеї історії релігії розпочали наступний етап реставрації експозиційних залів, що були колись галереєю монастиря отців домініканців. Роботи фінансує польський уряд у межах проєкту Національного інституту польської культурної спадщини за кордоном “Полоніка”. Завершити їх планують до кінця року.
“Співпраця нашого музею з “Полонікою” почалася у 2021 році з реставрації монастирської трапезної. Вона тривала щонайменше 2,5 роки і коштувала польським партнерам не менше 4 мільйонів гривень. На початку 2024-го, коли перший спільний проєкт був закінчений, я показав керівництву інституту польської культурної спадщини колишню галерею. Ми знали вже, що тут, над входом, також є розписи”, – розповідає директор комунального закладу Львівської обласної ради “Львівський музей історії релігії” Орест Малиць.
Курують реставрацію виключно польські фахівці. Як і роботи в трапезній, пошук та відновлення розписів в експозиційних залах очолює Павел Болінський (Paweł Boliński). Власне, наразі львівська команда реставраторів під керівництвом Павела та Лесі Гануляк розчищають і відкривають поліхромний стінопис. Тож сказати, що на ньому зображено і з якого століття розписи, – невдовзі зможуть саме вони.
“Ця галерея раніше була відкрита, поруч були невеликі келії, а стіна, де зараз працюють реставратори, була над входом до колонного залу, який передує трапезній. Стінопис тут ми виявили випадково, а минулого року реставратори “Полоніки” заклали проби (шурфи) – і підтвердили наші здогадки. Також знайшли старовинні написи на деяких стінах. Вони ще чекають свого часу бути відновленими”, – продовжує пан Орест Малиць.
У музеї з обережністю припускають, що частина монастиря, в якій тривають реставраційні роботи, може походити з кінця 14-го століття.
“Деякі дослідники вважають, що монастир домініканців забудовувався у кілька етапів. Є така гіпотеза, що цей зал і стіна, яку ми досліджуємо, можуть походити з другої половини 14 століття. Цю дільницю домініканцям передав намісник Галичини, князь Опольський. А це близько 1370-го року. Цей дальній зал при Романовичах міг бути осідком посольств чи господарським двором. Тут точно щось мало бути при Романовичах. Дослідники кажуть, що такі колонні зали того періоду є також в Німеччині та Іспанії”, – зазначає директор.
Стінописи в експозиційних залах цьогоріч планують відкрити та укріпити. А також – дослідити на наявність розписів інші старовинні приміщення музею.
