Сьогодні, 30 серпня, у Львові біля найбільшого флагштоку Львівщини відбулася церемонія підняття Державного Прапора України та Прапора Надії. Захід присвятили підтримці українських захисників і захисниць, які перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти, а також їхніх родин.
Церемонія розпочалася із загальнонаціональної хвилини мовчання. Під час виконання Державного Гімну України оркестром Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного було піднято Державний Прапор України. Поруч замайорів Прапор Надії – символ пам’яті, підтримки та віри у повернення українських військовослужбовців додому.
У церемонії взяли участь в.о. голови Львівської обласної ради Юрій Холод, депутат обласної ради Микола Іщук, представники Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, військових і силових структур, депутатського корпусу, громадських рухів «Звільнити всіх» та «Не мовчи! Полон — вбиває!», а також громадськість.
«Рік тому біля Львівської обласної ради ми підняли Прапор Надії – як символ нашої віри у повернення додому кожного українського Захисника і Захисниці. Він є там донині.
Сьогодні Прапор Надії здіймається поруч із найвищим Державним Прапором на Львівщині – на Стрийській у Львові. Білий і чорний кольори цього стяга – це наша надія на повернення і біль родин, які щодня живуть у невідомості та очікуванні.
Нам усім сьогодні дуже потрібна надія.Нехай знайдеться кожен і кожна, хто вважається зниклим безвісти. Нехай повернуться з російського полону всі наші люди. Нехай кожна мама, кожна дружина, кожен чоловік, кожна дитина дочекаються своїх живими і здоровими», — наголосив Юрій Холод.
Підняти прапори запросили трьох людей, чиї історії безпосередньо пов’язані з боротьбою за повернення українських захисників.
Державний Прапор України та Прапор Надії підняв 13-річний Матвій – син військовослужбовця Романа, який зник безвісти 16 жовтня 2025 року. Вже десятий місяць родина продовжує пошуки батька та не втрачає надії на його повернення.
До церемонії також долучилася Еліна Мединіна – прикордонниця, військова лікарка, захисниця Маріуполя та медикиня «Азовсталі». Під час оборони Маріуполя вона надавала медичну допомогу пораненим військовослужбовцям і цивільним. 21 травня 2022 року Еліна вийшла із «Азовсталі» та потрапила в російський полон. Нині вона очолює сектор охорони здоров’я Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Третім учасником церемонії став Максим – син військовополоненого військовослужбовця 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Андрія. Його батько захищав Маріуполь у складі «Азову» та наприкінці травня 2022 року разом із побратимами вийшов із території «Азовсталі» у полон. Під час теракту в Оленівці він отримав важкі поранення та досі перебуває у неволі.
Прапор Надії є символом підтримки українських військовополонених і зниклих безвісти та нагадуванням про те, що їх чекають удома. Білий колір прапора символізує надію на визволення та повернення, чорний – біль і страждання, пов’язані з полоном та невідомістю долі зниклих безвісти. В Україні ініціативу встановлення Прапора Надії започаткував Герой України, захисник Маріуполя та «Азовсталі» Сергій Волинський («Волина»), який сам пройшов російський полон.
